Парк чи футбольна арена?
5 декабря 2017 | АКТУАЛЬНЕ
ІНТЕРВ`Ю | Нет
комментариев | № 48 (1131)
В 45 номері газети «Роксолана» від 8 листопада в матеріалі «Що
буде: парк чи міні-стадіон» ми друкували позицію міської влади з приводу
розміщення футбольного поля на території міського парку. Думка мера Ігоря
Алєксєєва більш ніж зрозуміла: краще захаращити центральну паркову зону штучним
покриттям, аніж відродити минулу славу улюбленого місця відпочинку багатьох
охтирчан і гостей міста.
Міський голова хоче вполювати двох зайців одним пострілом: раз і назавжди закрити неприємне питання, що немов більмо на оці, заважає поставити галочку у першому пункті передвиборчої програми кандидата на посаду міського голови: облаштування міських парків та скверів. В той же час виконати умови державної програми розвитку футболу і збагатити Охтирку аж на два міні-поля за 3 мільйони гривень (1,5 млн. грн. виділить держава, а ще 1,5 млн. грн. буде профінансовано з міського бюджету). Ігоря Юрійовича навіть не переконали сумніви і логічні аргументи депутатського корпусу: що поряд є вже стадіон з двома полями, що парк повинен залишатися парком, а не спортмайданчиком. Тому «Роксолана» вирішила поцікавитися у місцевого населення і запитала:
Чи підтримуєте Ви ініціативу міської влади облаштувати у міському парку міні-футбольне поле?
- Особисто я проти облаштування міні-стадіону в парку. Що тоді від нього залишиться: ріжки та ніжки? А де ж містянам проводити час з родинами на свіжому повітрі в центрі? Не на узбіччі ж доріг? Тоді лишень гамір та удари м’яча будуть пульсувати у мозку, а не спокій і злагода. Краще б понасаджували більше дерев, особливо соснових, які є рекордсменами серед рослинного світу по збагаченню повітря фітонцидами та киснем. Не зайвим було б і встановити додаткові лави та урни для сміття. Не погане місце для гри у футбол, де й зараз продовжують тренування футболісти-аматори, на лузі за школою № 6 в районі старих залізничних колій. Чому б там не організувати місце для біганини за м’ячем?
Іван Кобиляцький, пенсіонер, колишній шахтар і кореспондент газети «Труд гірника»:
- Як на мене, парк – це територія для розвантаження людей від проблем на роботі та сімейних негараздів, для роздумів та побудови планів на майбутня. Це ніби оазис спокою і усамітнення, релаксу і позбавлення маски збудження після життєвих перипетій. Якщо ж поряд купка галасливих спортсменів буцатимуть м’яча, то про яку гармонію можна говорити? Проте може це мені так здається, бо я дивлюся на це питання через призму прожитих років, маючи 42 роки трудового шахтарського стажу за плечима. Однак добрий господар запросив би сюди гарних ландшафтних дизайнерів, які б допомогли б фахово підійти до цього. А рубати з плеча та пороти гарячку міській владі не раджу. Краще нехай зважать всі «за» і «проти», прислухаються до думки містян. Можливо, і громадські слухання з цього питання необхідно провести.
Інна Шудрик, в декретній відпустці:
- Я за таку ідею обома руками. В центрі міста повинні бути розміщені всі зручності, заклади розваг та торгові точки, майданчики для занять різними видами спорту. І мова йде не лише про футбол, а й про теніс, баскетбол, волейбол, паркур, воркаут. Парк від того, що в ньому з’явиться футбольне поле, гіршим не стане, бо гірше вже нікуди. Одне сміття, убогість, страшна залізна клітка по центру та тротуарна плитка. Нехай хоч щось будують, а там видно буде.
Віктор Кириленко, електрик:
- Щоб відповісти на це питання, треба розуміти, навіщо взагалі в містах створюють парки. По-перше, для організації зеленої зони, яка б рятувала повітря від смогів, а влітку людей від спеки. По-друге, щоб містянам було де погуляти з дітьми, організувати сімейний пікнік, потеревенити з подругами, пофотографуватися, призначити зустріч. По-третє, щоб приваблювати туристів. Футбольне поле навряд чи забезпечить виконання хоча б одного з цих пунктів. З Котельви чи з Тростянця люди не будуть їхати до Охтирки, щоб подивитися на чергове футбольне поле. Хто був хоч в одній європейській країні, той мене зрозуміє: в парковій зоні має бути побільше зелених насаджень. Краще, щоб це були алеї із вічнозелених ялинок, сосен та самшитів. Лави для відпочинку, декілька каруселей для дітей доповнили б картину ідеальної паркової зони.
Андрій Зінченко, депутат міської ради від «Опозиційного блоку»:
- Моя думка з цього приводу однозначна – не потрібно спотворювати територію міського парку і облаштовувати на ній міні-футбольне поле. Аргументів у мене на це декілька: сусідство стадіону «Нафтовик» з двома полями (основним і запасним), що у перспективі перейде на баланс міста та наявність більш підходящих варіантів для реалізації державної програми розвитку футболу. Наприклад, поблизу загальноосвітньої школи № 9 є територія для організації гри у футбол. До того ж, територіально віддалений від центральної частини міста район Гусинки також не може похвалитися наявністю поля зі штучним покриттям.
Продовжуючи тему спорту, яка мені близька, бо сам тривалий час серйозно займався боксом, не розумію, навіщо в мікрорайоні Дачний облаштовано аж дві ковзанки для гри у хокей, тоді як в центральній частині якісних льодових майданчиків бракує. Пригадую, як в 1988-1989 роках в коробці між провулком Харківським та Ярославського проводилися шкільні змагання з хокею, в яких приймало участь аж 11 команд. Чому б не відродити те, що років 30 тому мало такий попит серед спортсменів-хокеїстів?
На мою думку, міські ініціативи у цій сфері позбавлені логіки та цілісної картини спортивної інфраструктури міста.
Міський голова хоче вполювати двох зайців одним пострілом: раз і назавжди закрити неприємне питання, що немов більмо на оці, заважає поставити галочку у першому пункті передвиборчої програми кандидата на посаду міського голови: облаштування міських парків та скверів. В той же час виконати умови державної програми розвитку футболу і збагатити Охтирку аж на два міні-поля за 3 мільйони гривень (1,5 млн. грн. виділить держава, а ще 1,5 млн. грн. буде профінансовано з міського бюджету). Ігоря Юрійовича навіть не переконали сумніви і логічні аргументи депутатського корпусу: що поряд є вже стадіон з двома полями, що парк повинен залишатися парком, а не спортмайданчиком. Тому «Роксолана» вирішила поцікавитися у місцевого населення і запитала:
Чи підтримуєте Ви ініціативу міської влади облаштувати у міському парку міні-футбольне поле?
- Особисто я проти облаштування міні-стадіону в парку. Що тоді від нього залишиться: ріжки та ніжки? А де ж містянам проводити час з родинами на свіжому повітрі в центрі? Не на узбіччі ж доріг? Тоді лишень гамір та удари м’яча будуть пульсувати у мозку, а не спокій і злагода. Краще б понасаджували більше дерев, особливо соснових, які є рекордсменами серед рослинного світу по збагаченню повітря фітонцидами та киснем. Не зайвим було б і встановити додаткові лави та урни для сміття. Не погане місце для гри у футбол, де й зараз продовжують тренування футболісти-аматори, на лузі за школою № 6 в районі старих залізничних колій. Чому б там не організувати місце для біганини за м’ячем?
Іван Кобиляцький, пенсіонер, колишній шахтар і кореспондент газети «Труд гірника»:
- Як на мене, парк – це територія для розвантаження людей від проблем на роботі та сімейних негараздів, для роздумів та побудови планів на майбутня. Це ніби оазис спокою і усамітнення, релаксу і позбавлення маски збудження після життєвих перипетій. Якщо ж поряд купка галасливих спортсменів буцатимуть м’яча, то про яку гармонію можна говорити? Проте може це мені так здається, бо я дивлюся на це питання через призму прожитих років, маючи 42 роки трудового шахтарського стажу за плечима. Однак добрий господар запросив би сюди гарних ландшафтних дизайнерів, які б допомогли б фахово підійти до цього. А рубати з плеча та пороти гарячку міській владі не раджу. Краще нехай зважать всі «за» і «проти», прислухаються до думки містян. Можливо, і громадські слухання з цього питання необхідно провести.
Інна Шудрик, в декретній відпустці:
- Я за таку ідею обома руками. В центрі міста повинні бути розміщені всі зручності, заклади розваг та торгові точки, майданчики для занять різними видами спорту. І мова йде не лише про футбол, а й про теніс, баскетбол, волейбол, паркур, воркаут. Парк від того, що в ньому з’явиться футбольне поле, гіршим не стане, бо гірше вже нікуди. Одне сміття, убогість, страшна залізна клітка по центру та тротуарна плитка. Нехай хоч щось будують, а там видно буде.
Віктор Кириленко, електрик:
- Щоб відповісти на це питання, треба розуміти, навіщо взагалі в містах створюють парки. По-перше, для організації зеленої зони, яка б рятувала повітря від смогів, а влітку людей від спеки. По-друге, щоб містянам було де погуляти з дітьми, організувати сімейний пікнік, потеревенити з подругами, пофотографуватися, призначити зустріч. По-третє, щоб приваблювати туристів. Футбольне поле навряд чи забезпечить виконання хоча б одного з цих пунктів. З Котельви чи з Тростянця люди не будуть їхати до Охтирки, щоб подивитися на чергове футбольне поле. Хто був хоч в одній європейській країні, той мене зрозуміє: в парковій зоні має бути побільше зелених насаджень. Краще, щоб це були алеї із вічнозелених ялинок, сосен та самшитів. Лави для відпочинку, декілька каруселей для дітей доповнили б картину ідеальної паркової зони.
Андрій Зінченко, депутат міської ради від «Опозиційного блоку»:
- Моя думка з цього приводу однозначна – не потрібно спотворювати територію міського парку і облаштовувати на ній міні-футбольне поле. Аргументів у мене на це декілька: сусідство стадіону «Нафтовик» з двома полями (основним і запасним), що у перспективі перейде на баланс міста та наявність більш підходящих варіантів для реалізації державної програми розвитку футболу. Наприклад, поблизу загальноосвітньої школи № 9 є територія для організації гри у футбол. До того ж, територіально віддалений від центральної частини міста район Гусинки також не може похвалитися наявністю поля зі штучним покриттям.
Продовжуючи тему спорту, яка мені близька, бо сам тривалий час серйозно займався боксом, не розумію, навіщо в мікрорайоні Дачний облаштовано аж дві ковзанки для гри у хокей, тоді як в центральній частині якісних льодових майданчиків бракує. Пригадую, як в 1988-1989 роках в коробці між провулком Харківським та Ярославського проводилися шкільні змагання з хокею, в яких приймало участь аж 11 команд. Чому б не відродити те, що років 30 тому мало такий попит серед спортсменів-хокеїстів?
На мою думку, міські ініціативи у цій сфері позбавлені логіки та цілісної картини спортивної інфраструктури міста.
>
>
>
Коментарі